Кім Кі-Дук. Самаритянка.

Азіатський світ - цікавий і різноманітний. Можливо, він навіть перевершує західний у багатстві сприйняття людиною краси навколишньої природи, її нюансів і напівтонів. Здавалось би, цей азіат має бути більш гармонійним і самодостатнім, ніж європеєць. І релігійні системи Сходу, з якими він пов'язаний усіма коренями, дають йому широкі можливості для самовдосконалення. Чому ж герой фільму з таким захопленням розповідає своїй дочці історії, пов'язані з Дівою Марією, матір'ю Терезою і т.п., тобто, із християнством? Мабуть тому, що його азіатський світ виявився занадто жорстоким для нього. У цьому світі люди, скуштувавши наполовину засмаженого живцем коропа, що ще тріпається (або, приміром, спробувавши сирого мавпячого мозку прямо з черепа, розбитого спеціальними молоточками), ідуть собі складати ікебани і любуватися садами з каміння. Або, як у цьому фільмі, школярка використовує свою подружку-лесбіянку для заробляння грошей проституцією, а потім ще і докоряє їй цим заняттям. Дивна любов, чи не так? А коли ця подружка загинула, її сутенерша вирішила повернути гроші всім колишнім клієнтам, попередньо їх обслуживши по разу. З ревнощів і жадібності: щоб повернути собі ті часточки любові, що її подружка, по простоті щиросердній, роздарувала кому попало. Батько школярки-сутенерші, (той, що християнством цікавиться) довідавшись про все, починає методично переслідувати і бити клієнтів, замість того, щоб просто поговорити зі своєю дитиною. А клієнти і не винні зовсім у зваблюванні неповнолітніх. Ця стаття в їхньому кримінальному кодексі зовсім недавно з'явилася, набагато пізніше згаданих кулінарних рецептів. І те, що для однієї нації дико і неприродно, для іншої – прекрасна тема для естетизації, м'яко кажучи, незвичайних відчуттів. Резюмуючи, треба визнати, що фільм зовсім непоганий. Він захоплює і зачаровує: і красою кадру, і психологічною переконливістю всіх персонажів (включаючи епізодичних), і гарною музикою. Можна дивитись і насолоджуватись. Пам'ятаючи, що на екрані – зовсім інший, чужий світ. І не намагатись вдома тупо повторювати всі ці східні трюки, включаючи приміряння на себе чужих філософських і релігійних систем. Бо це може бути досить небезпечно...